Як обирають Президента США

[Даллас, Техас] Після того, як відбулося голосування на президентських виборах у США, голоси не просто підсумовуються. Процес рахування голосів значно складніший, ніж порівняння кількості людей, які проголосували за кожного кандидата.

На президентських виборах використовується система під назвою Колегія виборців – це тип непрямих виборів, на яких голоси виборців надходять окремо від кожного штату. Який кандидат отримає голоси Колегії виборців в окремому штаті, залежить від результатів всенародного голосування в цьому штаті. На даний час, Колегія виборців має 538 голосів, а кандидат повинен набрати 270 для того, щоб стати президентом Сполучених Штатів.

Колегію виборців було створено батьками-засновниками Сполучених Штатів. В Конституції вона відіграє роль як частина системи стримувань і противаг центрального уряду. Автори Конституції намагались створити систему, яка була б демократичною, але й зберігала права штатів у федеральній системі та запобігала тиранії більшості. В результаті, вони обрали непряму демократію на відміну від прямого всенародного голосування, а Колегія виборців стала компромісом між тими, хто виступав за пряме всенародне голосування, і тими, хто хотів президента, який обирається Конгресом.

Кожному штату було надано таку ж кількість виборців, скільки цей штат має представників у Конгресі: кількість місць в Палаті представників залежить від на населення штату, і також кожен штат має двох сенаторів. (Включення у Колегію виборців двох сенаторів від штату допомагає таким невеликим штатам, як Вайомінг і Делавер, які мають тільки по одному голосу виборців.) Кожному штату було дозволено обирати свій власний шлях обрання своїх виборців, і більшість з них вирішили призначати виборців Колегії законодавчими органами штатів. Проте, всенародне обрання виборців стає все більш звичною практикою в сучасній американській історії. Після всенародних виборів, виборці Колегії збираються і віддають свої голоси за кандидатів. Спочатку, кандидат який зайняв перше місце, ставав президентом, а той, що посів друге місце – віце-президентом. Автори Конституції відчували, що цей метод непрямої демократії врівноважував законодавчу владу, в якій члени Палати представників обиралися всенародним голосуванням, а сенатори призначалися законодавчими органами штатів.

З тих часів, система значно змінилася. З появою політичних партій на початку 1800-х років, кандидати почали змагатись в тандемах з президента і віце-президента для того, щоб уникнути сценаріїв, коли президент і віце-президент належать до різних партій. Дванадцята поправка до Конституції змінила процедури Колегії виборців для полегшення цієї зміни, починаючи з виборів 1804 року. В наш час, виборці самі по собі майже повністю недоречні. Виборці, як правило, не використовують свої власні судження, щоб вирішити, кому віддати свій голос. Скоріше, кожен штат проводить всенародне голосування на президентських виборах, і всі голоси виборців окремого штату віддаються тому кандидату, який переміг на всенародному голосуванні в штаті. Хоч виборці технічно і можуть віддати свої голоси тим, хто не виграв всенародне голосування в штаті, це майже повністю нечуване явище і в 24 штатах це незаконно. (Останній раз це відбулося в 1972 році. В Вірджинії, де республіканець Річард Ніксон виграв всенародне голосування, один виборець віддав свій голос за кандидатів від Лібертаріанської партії Джона Хосперса на пост президента і Теодора Натана на віце-президента).

Сучасна Колегія виборців набагато більш демократична, ніж первісна інституція, але вона як і раніше, має свої особливості. Майже у всіх штатах голосування у проводиться за принципом “переможець отримує все”, тому кандидат повинен тільки отримати голоси більшості населення штату, щоб отримати всі голоси виборців. Наприклад, Нью-Йорк має 29 голосів виборців. Якщо президент Обама виграє 60% голосів у Нью-Йорку, він отримає всі 29 голосів виборців, а не тільки 60% з них. Це означає, що як тільки кандидат впевнений, що він або вона отримає більшість, нехай і з невеликим відривом, він або вона не має додаткових стимулів для проведення кампанії в цьому штаті. У багатьох штатах, результати голосування не змінюються з кожними президентськими виборами – наприклад, з 1992 року Каліфорнія завжди голосувала за демократів, а з 1980 року Техас завжди голосував за республіканців. Існує дуже мало стимулів для демократичного кандидата, щоб спробувати виграти голоси в Техасі або для кандидата від Республіканської партії, щоб спробувати виграти голоси в Каліфорнії, тому що вони все одно не наберуть більшість в цих штатах. Через це, кандидати витрачають багато часу, енергії та грошей на рекламні кампанії в так званих ” штатах, що не визначилися “, де моделі голосування не передбачувані і неясно, чи буде більшість громадян будуть голосувати за демократів або республіканців. В даний час є кілька ключових штатів, які коливаються: Огайо, Вісконсін, Вірджинія, Флорида і Невада (штати Огайо і Флорида є особливо привабливими у зв’язку з великою кількістю населення, а тому і голосів виборців). Через систему, в якій переможець отримує все, деякі люди, які голосують не так, як більшість у штаті – наприклад, за Республіканців в Каліфорнії або за демократів у Техасі – відчувають, що їх голоси насправді не зараховуються. Тільки два штати, Мен і Небраска, розподіляють голоси своїх виборців пропорційно (ці штати мають 4 і 5 виборців, відповідно).

Ще один недолік Колегії виборців полягає в тому, що завдяки розподілу “переможець отримує все” в штатах, кандидат може програти всенародні вибори, але все одно стати президентом, вигравши голоси виборців. Це вже сталося три рази: на виборах Резерфорда Хейза у 1876 році, Бенджаміна Гаррісона в 1888 році, і зовсім недавно на виборах Джорджа Буша в 2000 році. Тим не менш, в переважній більшості виборів результати голосування Колегії виборців співпадають з результатами всенародного голосування. Крім того, посада президента не єдина, претендентів на яку громадяни обирають в день виборів – члени Палати представників, сенатори, державні та місцеві представники – усі також обираються всенародним голосуванням. Хоча на даний час не передбачається ніяких змін у Колегії виборців (для цього буде потрібно внести конституційні поправки, для затвердження яких малі штати матимуть мало стимулів), система змінювалася раніше і цілком можливо, що вона буде змінюватися і в майбутньому.

Джанін Балекджіан, стажист консульського відділу

Comments are closed.